Велику роль у розвитку генетики відіграли мухи дрозофіли. Це дрібні мушки, яких можна побачити над овочами та фруктами. Мухи цеце переносять збудника сонної хвороби — найпростішу тварину трипаносому (тип Саркоджгутикові, клас Джгутикові). Личинки цибулинної та капустяної мух пошкоджують корені та стебла рослин. Самки ґедзів у період розмноження живляться кров'ю ссавців, докучають коровам, що призводить до зниження надоїв молока. Оводи — більш небезпечні шкідники, вони відкладають яйця в шкіру тіла великих ссавців. Личинки одних видів живуть під шкірою, інших — у шлунку, є й такі, що живуть у носоглотці.

Ряд Жуки

Головною особливістю жуків є тверді та міцні надкрила. Друга пара крил складена і захована під ними. Ротові органи гризучого типу. Жуки можуть жити як на суходолі, так і у воді. Між ними є рослиноїдні види, серед яких безліч шкідників поля, саду та лісу; хижаки та жуки, які живляться рештками організмів,— санітари природи. В Україні поширені шкідники: колорадський жук (пошкоджує рослини родини Пасльонових — картоплю, томати, баклажани); хрущ (живиться коренями рослин); жуки короїди та жуки-вусачі (псують деревину); жуки-зерноїди (завдають збитків запасам харчових продуктів).

Хижі жуки контролюють чисельність багатьох шкідників. Через застосування отрутохімікатів і відлов любителями багато які з них стали рідкісними й навіть занесені до Червоної книги України.