будову, як і джгутики. Інфузорії безбарвні, вони не мають пластид. У центрі клітини міститься два ядра: велике та маленьке.

У клітині декілька травних вакуоль, дві скоротливі вакуолі (одна розташована на одному кінці клітини, друга — на іншому). Є заглибина — клітинний рот, який переходить у клітинну глотку. Є також органела для видалення неперетравлених решток — порошиця.

Рух. Завдяки узгодженому хвилеподібному руху війок інфузорія просувається тупим кінцем уперед, обертаючись при цьому навколо власної осі.

Обмін речовин. Інфузорії — типові гетеротрофи. Війки клітинного рота та глотки створюють потік води, схожий на маленьку водоверть. Завдяки цьому їжа (бактерії та найпростіші) втягуються в клітинний рот і глотку. Потім утворюється травна вакуоля, яка рухається в цитоплазмі. Їжа перетравлюється, поживні речовини всмоктуються, а неперетравлені рештки виводяться через порошицю.

Виділення відбувається через скоротливі вакуолі, які мають складнішу будову, ніж у амеби та евглени. Вони складаються з центрального циліндра та привідних канальців. Можна зробити висновок, що інфузорії — високорозвинені одноклітинні з більш складною будовою та інтенсивнішим обміном речовин.

Розмноження. Інфузорії розмножуються нестатевим шляхом — поділом навпіл. А за несприятливих умов для інфузорій характерний статевий процес — вони можуть утворювати цисту. Він відбувається так: спочатку в цитоплазмі розчиняється велике ядро, а мале ядро ділиться на два — постійне та мігруюче. Потім дві інфузорії зближуються і з'єднуються цитоплазматичним каналом. Відбувається обмін малими мігруючими ядрами, які зливаються з «чужими» постійними ядрами. У результаті цього утворюються нові малі ядра, у яких міститься спадкова інформація вже двох інфузорій. Таким чином відбувається взаємне перехресне запліднення. Це дозволяє інфузоріям успішно еволюціонувати, пристосовуючись до середовища існування.