Венозна кров по венах надходить до правого передсердя серця, а потім — до шлуночка. Там вона змішується з артеріальною.

Мале коло кровообігу починається в шлуночку, звідки змішана кров виштовхується в артерії, що ведуть до легенів і шкіри, де вона насичується киснем (перетворюється на артеріальну) і тече в ліве передсердя серця.

Таким чином, до органів і тканин надходить змішана кров, тому рівень обміну речовин у земноводних не дуже інтенсивний. Температура їхнього тіла залежить від температури навколишнього середовища. Таких тварин називають пойкілотермними.

Видільна система складається з парних нирок, що лежать уздовж хребта, сечоводів і клоаки. Сеча по сечоводах виводиться в клоаку, а потім назовні.

Нервова система та органи чуття

Нервова система земноводних влаштована майже так само, як і у риб. Передній мозок розвинений краще, в ньому можна виділити дві півкулі. А ось мозочок відносно невеликий, що пов'язано з більш одноманітними рухами земноводних, ніж у риб. Земноводні мають складнішу будову органу слуху. Окрім внутрішнього вуха, з'являється середнє вухо. Це порожнина, яка з одного боку відкривається в ротоглотку, а з іншого відділяється від зовнішнього середовища барабанною перетинкою. Для жаб властиві органи нюху та смаку (розвинені слабко).

Розмноження і розвиток земноводних

Земноводні — це роздільностатеві організми. Статеві органи самців сім'яники, а самок — яєчники. Запліднення, як правило, зовнішнє. Самці земноводних зовні відрізняються від самок. Це явище називають статевим диморфізмом. У самців на великих пальцях передніх кінцівок є спеціальні мозолі, а з боків голови — резонатори (голосові мішки). Резонатори підсилюють звук під час кумкання.

Коли настає час розмноження, земноводні прямують до тієї водойми, де проходив їхній розвиток. Самка викидає у воду ікру, а самець її запліднює. Ікринки вкриті м'якою оболонкою і сполучені між собою слизом. Кожна ікринка має темну та світлу половинку і завжди обернена