§16. Різноманітність плоских червів

Світ червів багатоманітний, деякі з них приносять хвороби і страждання і ми повинні добре знати їх, щоб не зашкодити природі й уникнути надто «близької зустрічі» з небажаними тваринами.

Клас Війчасті черви

Війчасті черви — це в основному вільноживучі організми. Серед них більшість живе у морській і прісній воді. Є сухопутні види у вологих тропічних лісах, деякі досягають 60 см завдовжки. Війчасті черви — це хижаки, які відіграють важливу роль в екосистемах, контролюючи чисельність інших тварин.

Клас Сисуни

Клас Сисуни налічує близько 4 тис. паразитичних видів. Форма тіла плоска листоподібна, але війок немає. У зв'язку з пристосуванням до паразитичного способу життя їхнє тіло вкрите щільною оболонкою кутикулою. Вони мають органи прикріплення: гачки, присоски, шпильки тощо. У них добре розвинена статева система, яка дозволяє мати величезну кількість нащадків. Складні цикли розвитку дають змогу паразитам проникати в тіла хазяїв, яких може бути декілька, й успішно розселятися. Представники цього класу: печінковий сисун, котячий сисун (котяча двоустка), кров'яний сисун (кров'яна двоустка).

Печінковий сисун паразитує в печінці, живлячись її тканинами. У результаті цього печінка руйнується, виникає кровотеча, може статися закупорка жовчних шляхів. Форма тіла листкоподібна, є ротовий і черевний присоски. Травна, видільна та нервова системи слабко розвинені, а статева система — добре, органів чуття немає.

Цикл розвитку печінкового сисуна відбувається із зміною хазяїв. У тілі проміжного хазяіна відбувається нестатеве розмноження, а в тілі остаточного — статеве. З остаточного хазяїна (корови, вівці, людини тощо) яйця потрапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Вони не розвиваються, поки не потраплять у воду, де утворюється личинка, вкрита війками. Вона вільно плаває і шукає проміжного хазяїна — малого ставковика. Знайшовши, впинається в його тіло, де росте, розвивається і розмножується нестатевим шляхом. При цьому війчаста личинка перетворюється на декілька хвостатих, а через 1—2 місяці вони залишають тіло ставковика. У воді ці личинки осідають на рослинах і перетворюються на цисти. З травою або водою циста, якщо їй «пощастить», потрапляє в тіло остаточного хазяїна, де завершується розвиток печінкового сисуна, і він починає розмножуватися статевим способом.

Зараження печінковим сисуном знижує продуктивність тваринництва, спричиняє тяжке захворювання людини.