Розмноження і життєвий цикл. У тілі самців утворюються сперматозоїди, а в тілі самок — яйцеклітини. Після запліднення вкриті оболонкою яйця з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище і не розвиваються доти, доки не потраплять у тіло хазяїна.

Потрапивши в кишечник, яйця перетворюються на личинки, які вбуровлюються в стінки кишечника і потрапляють у кров'яне русло. З кров'ю личинки мігрують у легені, тому що для розвитку їм необхідний кисень. Там личинки живляться і ростуть. Коли вони підростають, їм потрібно потрапити в кишечник, де більше поживних речовин, ніж у легенях. Але кров'яним руслом вони вже переміщатися не можуть. Тому повзуть своїм ходом: з легенів у бронхи, потім у трахею, в носоглотку (де сполучаються дихальні та травні шляхи), а потім у глотку. У горлі при цьому виникає подразнення, людина відкашлює личинки і проковтує їх. Так паразити потрапляють у кишечник, де вони ростуть і починають розмножуватися.

Аскариди спричиняють тяжке захворювання аскаридоз, внаслідок якого організм отруюється виділеннями аскарид, страждає від нестачі поживних речовин, а також від тих речовин, які вони виділяють в організм хазяїна. Крім того, клубок аскарид може спричинити непрохідність кишечника, призвести до його розриву та загибелі людини.

Серед круглих червів є й інші паразити людини: гострики, трихінели, філярії. Основне джерело зараження — фекальні маси, тому вкрай важливо, щоб вони не потрапили у воду і на їжу. Потрібно мити руки після туалету і перед вживанням їжі, мити овочі та фрукти, не вживати фрукти й овочі, під які вносилися фекалії. Вода для пиття, миття посуду, фруктів і овочів повинна бути кип'яченою або знезараженою іншим способом.

Яйця аскарид можуть переносити мухи та таргани. Не можна допускати їхнього контакту з харчовими продуктами.